
“Словосполучення” – це синтаксична одиниця, яка складається з двох або більше слів, що взаємодіють між собою в реченні та мають певне синтаксичне чи семантичне значення. Словосполучення використовуються для створення різноманітних речових конструкцій. В польській мові існують різні типи словосполучень, які використовуються для конкретного вираження ідей та встановлення зв’язків між словами у реченні.
Граматичні типи словосполучень
Суб’єктно-предикатне
Включає суб’єкт (той, хто або що виконує дію) і предикат (дія чи стан). В рамках цієї конструкції виражається основна думка чи інформація в реченні.
Формат: Суб’єкт + Предикат
Приклад | Суб’єкт | Предикат |
---|---|---|
Maria czyta książkę. | Maria | czyta książkę |
Dzieci bawią się na podwórku. | Dzieci | bawią się na podwórku |
Koty śpią na parapecie. | Koty | śpią na parapecie |
Підметно-означальне
Підметно-означальне словосполучення – це синтаксична конструкція, де підмет поєднується з означенням, яке конкретизує підмет.
Формат: Підмет + Означення
Приклад | Підмет | Означення |
---|---|---|
Ten czerwony dom | Ten dom | czerwony |
Moja młodsza siostra | Moja siostra | młodsza |
Ta interesująca książka | Ta książka | interesująca |
Додаткове
Додаткове словосполучення включає основне слово та його додаток, що розширює або конкретизує основне слово.
Формат: Основне слово + Додаток
Приклад | Основне слово | Додаток |
---|---|---|
Dom z dużym ogrodem | Dom | z dużym ogrodem |
Samochód bez kierowcy | Samochód | bez kierowcy |
Kawa z cukrem | Kawa | z cukrem |
Означення-означуване
Це конструкція, в якій основне слово (означуване) супроводжується елементом, який розкриває його характеристики або вказує на конкретний об’єкт (означення).
Формат: Означуване + Означення
Приклад | Означуване | Означення |
---|---|---|
Stół w kuchni | Stół | w kuchni |
Książka tego autora | Książka | tego autora |
Pies na ulicy | Pies | na ulicy |
Означально-додаткове
Означально-додаткове словосполучення містить основне слово, що супроводжується елементом, який уточнює або надає додаткову інформацію про основне слово.
Формат: Означуване + Додаток
Приклад | Означуване | Додаток |
---|---|---|
Samochód mojego brata | Samochód | mojego brata |
Kwiaty w ogrodzie mojej siostry | Kwiaty | w ogrodzie mojej siostry |
Telefon mojej mamy | Telefon | mojej mamy |
Словосполучення лексемного типу
Іменник + Прикметник (Хто, Що + Який, Яка, Яке)
Приклад | Іменник | Прикметник |
---|---|---|
Duży dom | dom | duży |
Czerwony kwiat | kwiat | czerwony |
Іменник + Іменник (Що + Що)
Приклад | Іменник | Іменник |
---|---|---|
Książka autora | książka | autora |
Прикметник + Іменник (Який + Що)
Приклад | Прикметник | Іменник |
---|---|---|
Czerwony kwiat | czerwony | kwiat |
Прислівник + Прикметник (Як, Де, Коли + Який)
Приклад | Прислівник | Прикметник |
---|---|---|
Bardzo szybko | bardzo | szybko |
Прийменник + Іменник (Де, Куди, Коли + Що)
Приклад | Прийменник | Іменник |
---|---|---|
Pod stołem | pod | stołem |
Дієслово + Прислівник (Що робити? або Що трапляється?)
Приклад | Дієслово | Прислівник |
---|---|---|
Spacerować po parku | spacerować | po parku |
Висновок
1. ≠ Речення
Словосполучення не є самостійним реченням, бо не виражає закінченої думки. Наприклад:
- Czerwony samochód – словосполучення
- Czerwony samochód stoi przed domem – речення
2. Головне і залежне слово
У будь-якому словосполученні одне слово є головним (визначає граматичну форму), а друге – залежним(підлаштовується під головне):
- duży dom → головне: dom, залежне: duży
3. Узгодження, керування і прилягання
Це три основні способи зв’язку слів у словосполученні:
Тип зв’язку | Опис | Приклад |
---|---|---|
Узгодження | Залежне слово узгоджується в роді, числі, відмінку | duża dziewczyna |
Керування | Головне слово керує формою залежного (відмінок) | czytać książkę |
Прилягання | Незмінне слово прилягає до головного | bardzo szybki |
4. Поширення словосполучень
Можуть розширюватися додатковими словами:
- stary dom → bardzo stary dom z czerwonym dachem
5. Словосполучення в польській — частина стилістики
Правильне використання словосполучень покращує стиль мови, дозволяє уникати кальок з рідної мови, особливо в усному й письмовому мовленні.