Адам Міцкевич (1798–1855) — один з найвідоміших польських поетів, вважається ключовою фігурою польського романтизму. Його творчість, зокрема поеми “Дзяди” та “Пан Тадеуш”, глибоко вкорінена в польську історію та культуру, відображаючи боротьбу за свободу і національну ідентичність.
Генрик Сенкевич (1846–1916) — лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 року, відомий своїми історичними романами, такими як “В пустелі та в джунглях” та “Камо грядеши”. Його роботи стали популярними не лише в Польщі, а й за її межами, сприяючи поширенню знання про польську історію та культуру.
Фридерик Шопен (1810–1849) — композитор і піаніст, визнаний одним з найзначніших митців у історії класичної музики. Його твори, такі як ноктюрни, вальси та етюди, відрізняються емоційною глибиною та технічною складністю, і продовжують впливати на музикантів та композиторів у всьому світі.
Владислав Городецький (1867–1930) — київський архітектор польського походження, який зробив вагомий внесок у розвиток архітектури в Україні, зокрема в Києві та Черкасах. Його роботи, серед яких Костел святого Миколая в Києві та Будинок із химерами, відзначаються еклектичним стилем, що поєднує елементи неоромантизму, неоготики та модерну.
